У кожній компанії є свій Михайло.

У кожній компанії є офіційна структура. Директор, бухгалтер, менеджери, логістика… І ще є Михайло. За посадою він може працювати менеджером або займатися закупівлями, але саме до нього йдуть, коли не друкує принтер, не відкривається Excel, «десь зникла папка» або «щось дивне з інтернетом». І що найцікавіше — після його появи проблема часто зникає. В офісі навіть починають жартувати, що без нього техніка просто не хоче працювати.

Ніякої магії тут, звісно, немає. Просто з часом він запам’ятав десятки дрібниць, про які інші навіть не здогадуються. Десь потрібно перезапустити програму, десь перевірити кабель, десь зачекати хвилину. Кожен такий випадок додавав досвіду, і поступово він став людиною, яка «все знає».

Це добре, що в компанії є людина, яка готова допомогти колегам і розбирається в технічних питаннях. Проблема виникає тоді, коли ця допомога непомітно перетворюється на постійний обов’язок. Поки така людина розбирається з принтером, поштою чи паролями, її власна робота нікуди не зникає.

Є й інший ризик. Сьогодні Михайло затримався, завтра пішов у відпустку, післязавтра захворів або просто зайнятий своїми справами. І раптом виявляється, що кілька звичних процесів ніби зупинилися в очікуванні однієї людини. Не тому, що лише вона вміє це зробити, а тому, що компанія поступово звикла покладатися саме на неї.

Час від часу допомогти колегам із дрібницею — це нормально. Але якщо така людина регулярно виконує роль системного адміністратора, значить компанія вже переклала на неї роботу, для якої існує IT-підтримка. Саме IT-фахівці мають займатися інфраструктурою, документувати налаштування, знати, як усе працює, і вирішувати проблеми системно, а не завдяки тому, що хтось усе пам’ятає.

Наявність у компанії свого Михайла — це великий плюс. Але ще краще, коли він займається своєю роботою, а питаннями IT — люди, для яких це професія. Тоді можна спокійно піти у відпустку, а офіс цього майже не помітить.

А у вашій компанії теж є свій Михайло?