У кожного з нас є в офісі хоча б один герой — такий собі цифровий ковбой. Не боїться вірусів, відключень електроенергії, чи того, що всі дані компанії зберігаються на одному єдиному комп’ютері. І навіть без жодного бекапу.
І якщо ви його спитаєте: “друже, а чого ти такий сміливий?”, то ризикуєте отримати розгорнуту лекцію у відповідь:
1. Справжніх героїв не лякають втрати.
Що впало — те пропало. А що пропало — значить, було не таким уже й важливим. Дані, як і кохання, треба вміти відпускати.
2. Якщо щось важливе — воно запам’ятається і так!
Хто взагалі читає стару пошту? А цифри в звітах можна просто дістати зі спогадів. Якщо не вдасться згадати — значить вони не такі й потрібні були, тож підійдуть будь-які. І взагалі, завжди можна сказати: «я над цим ще працюю».
3. Бекапи займають місце, а серіал — ні.
Мати копії файлів — це добре. Але на тому ж диску можна зберігати «Гру престолів» і 47 гігабайт фоток котиків та улюблені меми. Вибір очевидний.
4. Втрачати — це очищення.
Нічого не очищає робочий простір краще, ніж випадково видалений проект. А це значить, що прийшов час нового поштовху, нового погляду, нової версії і нового дедлайну. Життя вирує!
5. Доля допомагає сміливим.
Резервне копіювання — це, звісно, розумно. Але ж куди цікавіше сподіватися, що цього разу все минеться. А якщо ні — ну, буде чому навчитись.
А якщо без жартів — краще мати бекап.
Бо іноді вилітає жорсткий диск. Іноді — людський фактор. А іноді — просто понеділок. Чи середа.
Ми налаштуємо все так, щоб:
- резервні копії створювались автоматично,
- зберігались не там же, де основні дані,
- і справді працювали, коли це потрібно.
Бо сильний — не той, хто «не боїться втрат», а той, у кого є план Б.
Зв’яжіться з нами і ми збережемо вам спокій.